Вівторок, 19.03.2024, 09:53
Вітаю Вас Гість | RSS

Висновки

Висновки

Іван Франко є найяскравішим представником покоління українських інтелектуалів останньої чверті ХІХ ст., яке виявилося розщепленим між раціоналізмом і національною духовною традицією і християнством. У його ідейних пошуках і душевних протиборствах віддзеркалено складні протиріччя тогочасної епохи.
«Великий Каменяр» внутрішньо постійно шукав і потребував віри й ірраціональних постулатів життя. Це вилилося у його художні епізодичні «прориви» у сфері релігії та містики (поеми «Святовечірня казка», «Смерть Каїна» та ін.). Але слабкість українських консерватистських ідеологій, їхня приземленість і вузька провінційність зумовили тривале перебування Івана Франка у раціоналістичному, соціалістичному, а значить, -- антирелігійному таборі фактично до середини 1890-х років.
І. Франко неодноразово піддавав гострій критиці діяльність галицької клерикальної інтелігенції за її задогматизованість та духовну відсталість. Однак він не вважав себе ніяким войовничим атеїстом, як про це стверджувалося у радянські часи, скоріше був ученим-вільнодумцем, що з позиції досягнень тодішньої науки дивився на світ та його явища. Зазначимо ще, що в низці творів письменник подав прекрасні образи українських священиків. Серед його найщиріших друзів і прихильників було немало священиків.
В останній період творчості від 1895р. Іван Франко поступово переорієнтувався на ті світоглядні засади, які у соціалістично-ліберальний свій період гостро критикував, а це – ідеалізм, волюнтаризм, аристократизм і подібні ідеї консервативної філософії. Це найкраще висвітлено у поемі «Мойсей». Сувора і глибинна критика соціалізму і культ героїчного переплітаються у багатьох його творах цього періоду. Таким чином І. Франко повертається до своїх юнацьких переконань, які можна назвати як «романтичний націоналізм».
І. Франко, у ширшому сенсі, ніколи не втрачав християнської основи у своїй творчості і діяльності. «Спокуса сатани» (соціалізм) стала для нього ланцюгом вкрай афектованих пережитків і невпевненостей, які він, одначе, поборов, і тому його художні твори останніх років дихають таким потужним пафосом християнської духовності і світогляду («Як Юра Шакманюк брів Черемош»). В останні роки життя     І. Франко пристрасно усвідомлював потребу докорінно перевернути світогляд свого покоління, біблійні видіння і національна героїка щораз більше наповнювали його творчість і подальше життя.
Християнська наука і практика насичують усі аспекти творчої діяльності Івана Франка незважаючи на його світоглядні орієнтації. Його наукові розвідки про християнську літературу, твори з використанням біблійних сюжетів та образів, переспіви окремих книг Святого Письма, переклади творів іноземних авторів на теми християнської віри тощо показують нам великого знавця цієї світової релігії.
Зважусь на висновок, що для Івана Франка Ісус Христос – еталон вищої правди, істина всього буття, концентрація уявлень людства про омріяне благо. Його Христос – не якась позасвітова субстанція, а вищий прояв злету людського Духа, тієї сутності, якою, за Біблією, Бог наділив людину, надавши їй своєї подоби. Тому він не пильнує за буквою Біблії, зате ретельно і шанобливо дбає про збереження того високого Духа.
На своєму творчому шляху, вбираючи віяння часу, шукаючи якісно нових ідейно-духовних форм утвердження і розвитку нації, І. Франко кілька раз змінював засади свого світогляду і творчості. Головними етапами цієї еволюції були:
1) 1874-1876рр. – початковий, «романтичний» етап;
2) сер. 1870-х – сер. 1880-х рр. – «соціалістичний»;
3) сер. 1880-х – сер. 1890-х рр. – «позитивістський»;
4) сер. 1890-х – 1900-і рр.. – «ідеалістичний» або «націоналістичний», у якому він ніби повертається до себе -- юнака, ідеаліста-романтика.
Трагедія І. Франка виростає із трагедії його епохи  і покоління, які йшли манівцями за приманами Сатани. Чим ця дорога до соціалізму і космополітизму для українців закінчилася, всі ми знаємо -- ледве що збереглися як етнос. Відтак зрозумілим стає, на які твори та ідеї І. Франка треба орієнтуватися сучасному українцеві.
Іван Франко – борець за націю, її великий учитель, провидець і пророк, титан праці, мислитель, тонкий лірик, якому відомі найглибші таємниці серця. Прикметний для української сутності кардіоцентризм проходить крізь усю його творчість. Він був універсальним і в сенсі підняття вічних вселюдських тем та проблем.
Франкознавець Зенон Гузар влучно зазначає: «Поет вважав себе завжди покликаним. Згадаймо Святе Євангеліє і скажімо: він був покликаним і вибраним. Бог обрав його на спасіння Нації. З його «Духа печаттю» Україна вступила у Третє Христове Тисячоліття».
Можливо, наші оцінки духовних пошуків І. Франка видаються загостреними, дошкульними. Гадаємо, такий відкритий діалог потрібен. Його інколи сумний досвід треба аналізувати, враховувати сучасникам, щоб не повторювати помилок, допущених окремими дослідниками Франка у радянський час. Навіть цим великий письменник будує нас.
Як бачимо, не так і просто було радянським франкознавцям заявляти про безбожництво українського генія, який, хоч і несвідомо, був глибоко віруючою людиною.

Меню сайту
Категорії розділу
Парафіяльні новини [70]
Загальноцерковні [82]
Статті [15]
Вітаємо [1]
Сумуємо... [1]
Оголошення [5]
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
-->
Архів записів
...
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET ut=horiz">
НОВОСТИ:
Copyright Петропавлівська парафія смт. Вакуленчук © 2024
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Каталог україномовних сайтів   bigmir)net TOP 100 OnLoad="FreeViral(391809)"