Парафія святих апостолів Петра і Павла

Боже врозуми і помилуй

vakula222 — Sun, 03 Aug 2014 17:03:44 GMT

ЗБЕРЕЖЕМО ЖИТТЯ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ

vakula222 — Sat, 12 Jul 2014 19:39:05 GMT

З благословення Преосвященного Владики Йосифа, члени католицької мирянської організації «Лицарі Колумба» в Україні оголошують збір коштів на теренах Київської Архиєпархії на придбання медичних препаратів для потреб українського війська. Нашою метою є придбати 1000 пакетів засобу Celox (Целокс) який являється на сьогодні одним з найефективніших препаратів для зупинки кровотечі при пораненнях. Зупинка кровотечі відбувається неймовірно швидко, від 30 секунд до 2 хвилин, в залежності від величини травми. Препарат дає можливість без кровотечі транспортувати потерпілого до місця надання кваліфікованої медичної допомоги.

Пам’ятаймо, кожний пакет цього засобу, який ми передамо нашим захисникам, значно збільшує шанси врятувати життя пораненого українського вояка та сприятиме його якнайшвидшому одужанню.$CUT$

Вартість одного пакету становить від 25 до 40 доларів США в залежності від дозування – на сьогодні це приблизно від 300 до 500 гривень.

Перші внески вже зробили члени організації «Лицарі Колумба» в Україні.

Спільними зусиллями ми можемо зберегти якнайменше 1000 молодих життів!

Пожертви можна скласти на картку фінансового секретаря Ради #15800:

№ 5168 7423 2755 5409 (Приватбанк) на ім'я Заглоцького Сергія Павловича

або сконтактувавши з «Лицарями Колумба» в Україні.

Контактна особа бр. Петро (тел. 067 657 31 20, 050 356 01 14)

Фестиваль молоді

vakula222 — Wed, 04 Jun 2014 17:08:21 GMT

Розклад богослужень смт. В. Коровинці

vakula222 — Mon, 14 Apr 2014 13:08:32 GMT

17 Квітня Великий Четвер
16:00 Літургія Василія Великого з Вечірнею.

18 Квітня Велика П‘ятниця

16:00 Вечірня з виставленням плащаниці.

Єрусалимська Утреня

19 Квітня Велика Субота

09:00 Літургія Василія Великого з Вечірнею.

20 квітня Воскресіння
05:00 Пасхальна Утрення
06:00 Свята Літургія і освячення пасок$CUT$

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА з нагоди відновлення Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

vakula222 — Sun, 30 Mar 2014 13:30:41 GMT

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво!

Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось:

бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися

(Молебний канон Пресвятій Богородиці).

Дорогі в Христі!

У дні, коли наш народ і наша Батьківщина знову переживають великі випробування, пов’язані з окупацією частини нашої землі, наші серця наповнені тривогою за майбутнє, непевністю і страхом.

Посеред цих обставин сам Господь посилає нам знак надії, подібно як Він зробив це в далекі часи старозавітному цареві Ахазові… Єрусалим перебував під смертельною загрозою з боку агресивних сусідів, а його правитель, цар Ахаз, розпачливо шукав підтримки в тогочасних світових потугах. Почуття царя і його підвладних натхненний автор передає дуже промовисто, зазначаючи, що «серце царя й народу затрем$CUT$тіло, як тремтить дерево в лісі від вітру» (Іс. 7, 2). Господь послав до царя Ахаза пророка Ісаю, щоб заспокоїти його та закликати до цілковитого уповання на Бога. А що цар і надалі сумнівався і хитався, Бог вклав в уста свого пророка такі слова-обітницю: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Прообраз Богородичного Покрову став знаком особистого і всесильного захисту Бога його людей. Відтак Всевишній запросив свій народ і його правителів не покладати надмірних сподівань на сильних цього світу, а повністю віддатися в Його могутні руки, навертаючись до Його закону: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила» (Іс. 30, 15).

У нашій великопісній мандрівці Господь Бог посилає нам своє слово, закликаючи до щирого навернення, до внутрішньої переміни, а як запоруку свого благословення на цій дорозі, дає нам знак – Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.

Господь в усі часи приходив на допомогу своєму народові, а знаком перемоги і надії завжди була ця сповіщена пророком Ісаєю дівиця – Пречиста Діва Марія. На сторінках Святого Письма Богородиця присутня від першого трагічного моменту в історії людства, коли після гріхопадіння Творець заповідає поразку змія-чоловіковбивці від потомства жінки, яке зітре йому голову (пор. Бут. 3, 14-15). А в останній книзі Священного Писання, Одкровенні св. Івана Богослова, натхненний автор бачить у пророчому видінні велике знамення на небі: «Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (12, 1). Червоний дракон, що переслідуватиме цю благословенну жінку смертоносним потоком вод, які виходитимуть з його уст, не зможе подолати її. Навпаки, силою архистратига Михаїла він сам буде повержений на землю та назавжди буде зруйнована його влада над людським родом (пор. Одкр. 12, 7-17).

Утім, Пречиста Богородиця супроводжує людський рід не тільки в тій історії, яка записана у священних книгах. Вона перебуває зі своїми дітьми завжди і всюди, в усі часи і посеред будь-яких обставин. Чимало місць на нашій земній кулі Пресвята Богородиця позначила своєю особливою присутністю, завдяки чому всі ці місця стали для багатьох людей, а навіть цілих народів знаком порятунку і спасіння. Як тут не згадати близькі й дорогі серцю кожного християнина місця Святої Землі – Назарет, Вифлеєм, Аїн-Карім, Єрусалим, які донині притягують до себе сотні тисяч паломників з усього світу? Як не згадати Люрд у Франції, Лоретто в Італії, Апаресіду в Бразилії, Гваделупу в Мексиці, Маріацелль в Австрії, Ченстохову в Польщі, Маріаповч в Угорщині, Литманову в Словаччині? Як не згадати маленьке португальське село Фатіма, де Пречиста Богоматір на початку далекого 1917 року з’явилася трьом малим пастушкам і закликала молитися за Росію, щоб не допустити поширення у світі загрозливого і нищівного безбожництва, яке принесе стільком народам безмірні страждання та випробування? Як не згадати Унів і Почаїв, Зарваницю і Гошів, які стали знаком опіки Пресвятої Богородиці над нашою землею впродовж її бурхливої історії? Як, урешті, не згадати Грушів і той переломний момент у житті нашої Церкви й країни, коли рівно рік після Чорнобильської аварії Господь дав нам знак із неба, визволяючи нас від страху і пробуджуючи нас до нового життя в оновленій своїй країні. Ми тоді ще не знали, чим закінчаться наші змагання, але відчували велику надію і впевненість, бо з нами була вона – Пресвята Богородиця, і через неї з нами був Господь – Владика неба і землі.

Пресвята Богородиця є поруч із нами в особливий спосіб у Літургії. Вона єднається з нами в безнастанному прославленні Всевишнього, а водночас, як любляча Мати, постійно заступається за нас перед Господом. Свята Церква виражає цю свою віру в безнастанне молитовне посередництво Пречистої Богоматері словами відомої церковної молитви: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих за нас молиться Богові. Ангели з архиєреями покланяються, апостоли з пророками ликують. Бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога». Ці слова, взяті з кондака свята Покрови Богородиці, приносять нам утіху в скорботах, дають силу у випробуваннях, звіщають надію в терпіннях, бо знаємо, що те «днесь» виражає не якесь далеке і чуже минуле, а стосується нашого сьогодення – з його загрозами і тривогами. Вона, за словами великого патріарха Йосифа, є «нерушимим знаком нашої сили і нашої надії на перемогу». А це тому, що «Пресвята Богородиця, під якої чесним і чудесним Покровом всі ми, як діти під охороною Матері, перебуваємо і в бідах та нуждах наших під її Покров прибігаємо, була і є цим непорушним пристанищем, знаменом і запорукою єдности нашої української християнської родини».

Зважаючи на нові історичні обставини, бажаю скерувати ваші духовні очі до Богородиці і у відповідь на її люблячу й турботливу присутність у нашому житті віддати всіх вас під її материнську опіку. Свого часу під Покров Пречистої Діви Марії

посвятив народ Русі-України благовірний князь Ярослав Мудрий. Відновив цю посвяту в Зарваниці 1995 року світлої пам’яті Мирослав Іван кардинал Любачівський.

Продовжуючи служіння моїх великих попередників на Києво-Галицькому престолі, знову прагну в сопричасті з усією нашою Церквою в Україні і на поселеннях відновити Акт посвяти українського народу під її всемогутній Покров. Цим актом урочисто визнаємо Божу опіку над нами, виявляємо нашу любов до Пресвятої Богородиці, готовність сповнити все, що заповідав нам її Син і наш Господь Ісус Христос, та бажання служити Богові й рідному народові лише у світлі Божого закону. Нехай конкретним виявом нашого прагнення втілити в життя цю посвяту стане молитва до Пречистої Богоматері, яку ми будемо практикувати особисто і спільнотно, випрошуючи в Господа за посередництвом Богородиці благословення для нашого багатостраждального народу. Цією молитвою може бути Параклис, Молебень, Акафіст, молитва на вервиці чи інша побожна практика, яку здійснюватимемо щодня на честь нашої Небесної Цариці і Заступниці, вкладаючи в її материнське серце всі наші надії та сподівання на повне відродження і утвердження в Христовій істині нашого народу.

Доручаю священнослужителям здійснити урочистий Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці 6 квітня цього року, у неділю, після кожної Служби Божої в усіх храмах нашої Церкви. Літургійний чин посвяти та деякі практичні вказівки додаються до цього Послання. До цієї урочистої події прошу всіх належно підготуватися, приступивши до святих таїнств Сповіді та Причастя та чинячи діла милосердя й покути.

Запрошую і закликаю всіх єпископів, священиків, ченців і черниць та мирян нашої Церкви тривати в довір’ї та молитві до Пресвятої Богородиці, щоб під її Покровом завжди бережені ми після трудів і подвигів Великого посту досягли світлого Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа й стали свідками та співучасниками відновлення нашої улюбленої Батьківщини.

Нехай зійде на наш народ – за молитвами Богородиці – благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

20 березня 2014 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у неділю, 30 березня цього року.

«Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять…»(Лк 23,34)

vakula222 — Mon, 24 Mar 2014 12:43:55 GMT

Великий піст – це не просто час утримання від чогось приємного, це насамперед – дорога до Воскресіння. Пережити її найкраще допомагають духовні зустрічі та моменти призадуми. Така нагода у жителів Вакуленчука та Великих Коровинців трапилась 21-23 березня. Реколекції проводив отець Максим Рябуха, що прибув на запрошення отця Романа. Отець Максим належить до згромадження отців-салезіян, особливою харизмою яких є праця із потребуючою молоддю. На даний момент він служить у Києві. Разом із ним люди змогли ще раз обдумати останні моменти із життя Ісуса – Тайну Вечерю, Хресну Дорогу та сім останніх слів Ісуса на хрест$CUT$і. Наука отця змушує людей не лише задуматись про страждання Христа, а й переосмислити свої власні вчинки та підхід до життя, звернути увагу на ближніх навколо себе. Особливу увагу також отець звернув на прощення і слова Ісуса: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять…»(Лк 23,34)

Піст закликає нас не лише до відмови від чогось, а також до вчинків служіння. Однією із форм молодіжного служіння є аніматорство – праця із дітьми та молоддю. Саме тому у ці дні також пройшла третя зустріч курсів аніматорів. 12 молодих хлопців та дівчат з Вакуленчука та Великих Коровинців здобували знання з психології та катехизму, вчились робити гуртки та проводити ігри. Це допоможе їм літом організувати табір для молодших, а також – поглибити своє служіння при парафії. Курси проводили четверо аніматорів зі Львова, які уже не вперше на Житомирщині і дуже прив’язались до місцевої молоді.

Також відчуття особливості цих вихідних поглибилось посилилось завдяки присутності двох семінаристів Львівської Духовної Семінарії Святого Духа Назара Ясіновського та Святослава Шкрібинця, які разом з парафіянами співали Хресну Дорогу, Літургію, Акафіст та вечірню.

Оксана Загороднюк

Слово патріарха Святослава про українського пророка

vakula222 — Sun, 09 Mar 2014 20:51:34 GMT

ЗВЕРНЕННЯ Українських Церков і релігійних організацій з приводу іноземної агресії

vakula222 — Sun, 02 Mar 2014 14:33:01 GMT

Дорогі брати і сестри!
У цей важкий час, коли військові підрозділи Російської Федерації, порушуючи міжнародні та двосторонні угоди, увійшли на суверенну територію України, а Рада Федерації за поданням Президента Росії дала згоду на застосування російських військ в Україні – ми найперше закликаємо всіх вас і всіх людей доброї волі до солідарності з нами, до молитви про Україну і український народ.

Ми закликаємо владу Росії схаменутися і зупинити агресію проти України, негайно вивести свої війська з української землі. Вся відповідальність перед Богом і перед людством за непоправні наслідки подальшої ескалації насильства повністю лягає на керівників Росії.

В нашій державі немає утисків за ознакою мови, нації, віросповідання. Тому ми свідчимо – всі намагання російської пропаганди представити події в Україні як "фашистський переворот” і "перемогу екстремістів” абсолютно не відповідають дійсності.

Дорогі брати і сестри у Росії!$CUT$

Український народ має лише дружні, братні почуття до російського народу. Не вірте пропаганді, яка розпалює ворожнечу між нами. Ми хочемо і надалі будувати з Росією дружні, братні відносини – але як суверенна, незалежна держава.

Ми звертаємося до міжнародного співтовариства, до країн-гарантів безпеки України – США та Великобританії, до Європейського Союзу, до ООН та ОБСЄ: зупиніть іноземне вторгнення в Україну і грубе втручання в наші внутрішні справи! Підрив миру і стабільності в Україні загрожує зруйнувати всю сучасну систему світової безпеки. Тому слід вжити всіх заходів, щоби в Україні не розгорілася війна.

Брати і сестри!

Церкви і релігійні організації України – з українським народом. Твердо знаємо: Бог не в силі, а в правді. Правда – на боці українського народу, тому ми переможемо.

Нехай Господь береже всіх нас!

Звернення підписали:

Патріарх Філарет (Денисенко), Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату;
Верховний архієпископ Святослав (Шевчук), Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви;
Михайло Паночко, Старший єпископ Церкви християн віри євангельської України;
В’ячеслав Нестерук, Голова Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів;
Віктор Алєксєєнко, президент Української Уніонної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня;
В'ячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви;
Леонід Падун, Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви;
Яків Дов Блайх, Головний рабин м. Києва та України Об'єднання іудейських релігійних організацій України.

1 березня 2014 р.23:30

Пастирське Послання Блаженнішого Святослава і Постійного Синоду на Великий піст 2014 року

vakula222 — Fri, 28 Feb 2014 19:35:23 GMT

У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі.

Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя.

Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя

У час Великого посту ми особливо згадуватимемо поряд із нашими усопшими родичами жертву мучеників Небесної сотні$CUT$ – тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю. Пам’ятатимемо також самопосвяту тих людей, котрі стояли протягом останніх місяців у найстрашніші та найхолодніші ночі на Майдані в солідарності та молитві. Вдячно згадуватимемо всіх християн та людей доброї волі в Україні і в усьому світі за їхню молитву, моральну і матеріальну підтримку.

Водночас завжди матимемо на увазі, що наслідки цієї зими були нерукотворними: «Якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, живцем тоді були б нас проковтнули» (Пс. 124, 2–3). Ми стали свідками-носіями таїнства дії Божої благодаті, – свідками того, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18, 26).

Великий піст продовжує те, що зародилося на Майдані, і надає йому нового духовного змісту. Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя: шукати у своїй свідомості і своєму бутті таїнственну велич, відкривати своє життя до іншого – Бога та ближнього, очищуватися від усього, що нас обтяжує і веде до гріха. На цьому шляху шляху навернення і очищення наша Церква молиться словами преподобного Єфрема: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні».

Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо

Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо. Нам сьогодні важко довіряти новому керівництво, бо ми зазнали дій влади, яка поневолює, принижує і вбиває, тому треба буде докласти великих зусиль до подолання цього гріха. Першим кроком на цьому шляху має бути прощення, – доброю нагодою для цього є Неділя всепрощення, – яке відкриває дорогу до примирення з Богом і ближніми.

Разом із тим мусимо пам’ятати, що довіра до оновленої влади не може бути сліпою і повинна супроводжуватися активною співвідповідальністю за те, що відбувається в нашій країні. Ця співвідповідальність мусить виходити від кожного з нас: з відповідальності за свій дім, своє село і місто, свою країну – і з усвідомлення того, що кожен громадянин повинен вимагати від себе не менше, ніж від інших.

Настійним нагадуванням про цю відповідальність має слугувати жертва невинно убієнних, яку ніхто не сміє заплямувати власною корисливістю чи кон’юктурною поведінкою. Не втратьмо цієї Богом даної нагоди, яка відкриває нам нові можливості, новий спосіб життя, щоб ми стали, за словами Апостола народів, «гідними Царства Божого, за яке і страждаємо» ( пор. 2 Сол. 1, 5).

Як ми це будемо робити? Великий піст – це дорога до Воскресіння. Наш Спаситель, який «прийшов, щоб ми мали життя – щоб достоту мали» (Ів. 10, 10), пропонує нам відповідні засоби, щоб наша діяльність була життєдайною. Він кличе нас прямувати до Пасхи Господньої, пройти паломництво від гріха до любові, щоб назавжди бути «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор. 5, 17).

Попри особливість для нашого народу цьогорічного великопісного періоду, він завжди є часом духовної боротьби. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12). Духовна боротьба, до якої Церква закликає в час Великого посту, має конкретний вимір, згідно зі словами пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (58, 6–7).

Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості

Ми повинні боротися за правду і справедливість, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах та країні, сприяти примиренню і покаянню, допомагати зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці. Особливо закликаємо усіх до солідарності і підтримки родин загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом.

Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості. Учімося витривало і без нарікання нести свій щоденний хрест, навіть тоді коли забракне найнеобхіднішого. Нехай це буде нашим постом, – постом, який дає надію на краще майбутнє України, яка після зими ввійде у свою весну і дасть свій плід.

Аби плідно пережити час Великого посту, пропонуємо всім нашим вірним продовжувати молитву і піст за український народ в наміреннях, які подаємо в додатку.

Закликаємо всіх до відданості у праці й молитві, у пості та милостині. «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол. 5, 23).

Від імені членів Постійного Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

+ СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава УГКЦ

Дано у Львові-Брюховичах
28 лютого 2014 року Божого,
у Сиропусну п'ятницю

НАМІРЕННЯ МОЛИТОВ І ПОСТУ ВПРОДОВЖ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Понеділок – за Верховну Раду України і вибори майбутнього Президента України
Вівторок – за новий Уряд України та його успішне служіння
Середа – за українське військо
Четвер – за правоохоронні органи і міліцію
П’ятниця – за поранених на Майдані та їхні родини
Субота – поминання усопших, зокрема загиблих на Майдані
Неділя – за єдність і соборність України

Хочу бути аніматором

vakula222 — Tue, 11 Feb 2014 08:39:44 GMT

З 31.01. по 02.02.2014 року, молодь Вакуленчуківської та Велико-коровинецької парафій УГКЦ мали змогу відвідати зимовий Львів. Не зважаючи на сильний мороз, вони вирушили у подорож. Приїхавши до Львова було багато несподіваних зустрічей та приємних знайомств. Організатори влаштували екскурсію по місту. ВІдвідавши багато цікавих місць, прийняли участь в аристократичному вечері на Погулянці. Недільну Літургію мали змогу молитись разом з Блаженішим патріархом Святославом у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. http://www.sdbua.net/index.php/ua/news-block/339-patriarch-db-coop-14
Після Літургії молодь спустилась до зали, де і мали науку присвячену засновнику першої ораторії Дону Боско. Ігри, розваги, веселощі, танці були на кожному кроці, які не давали сумувати і заряджали всіх позитивом. Здавалось би,кожен з присутніх відчув себе аніматором та запалився бажанням продовжувати справу Боско...

Надія Дереженко