П`ятниця, 29.03.2024, 15:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » 2012 » Грудень » 3 » 4 грудня Введення в храм Пресвятої Богородиці
17:56
4 грудня Введення в храм Пресвятої Богородиці
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини. Євр. 9,1-7

 

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що і сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи отже їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому. Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що Тебе кормили. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його.

 

Проповідь

Дехто каже: «Головне мати Бога в серці, вірити в душі». І правильно каже! Без віри в Бога важко жити, ба, навіть неможливо. І Бог має бути в душі завжди. Цим думкам не заперечиш. Проте є відчуття, що щось не до кінця сказано.

Жити самому є можливо, основне їсти і хотіти жити – і все?

Історія не раз нам показувала приклади людей, котрі були змушені жити окремо від всіх. Ці приклади нам показують, яке було у них велике бажання віднайти іншу людину. Не даремно найбільшим покаранням для людини є відлучення від усіх – тюрма. Звичайно, ми часто нарікаємо на спільне життя, але поряд із ним розуміємо, що жити окремо від усіх – це просто самознищення. Саме тому для нас, людей, жити серед інших – це просто необхідність. Хто себе ізолює, той відчуває полегшення на початках, але з часом розуміє, як багато він втратив.

Молитись самому легше, але ризиковано...

У кожного є свій характер і свої уподобання. Це робить нас особливими, але дуже часто стає причиною непорозумінь. Найгірше тоді, коли кожен свої переконання вважає найправильнішими. Така гордість відштовхує людей, віддаляє одного від іншого. Гордий часто може сказати, що мені легше молитись самому, бо буде саме так, як я цього хочу, і ніхто не буде мені заважати. Подібне переконання виникає щодо віри. Вірю так, як я вважаю, і ніхто не має права мені накидати своїх думок.

Ось так людина поступово стає центром всього. Іншими словами – стає замкнутою в собі і своїх переконаннях та потребах. Біда в тому, що з часом вона зазнає розчарування. І цей розпач походить від простого: життя набридає. Не секрет, що життя прекрасне тим, що воно різнобарвне. А цю різнобарвність можна знайти тільки в інших. Для цього потрібно вийти із свого замкнутого кола гордості і піти на зустріч іншому. А ще одне, ті, що оминають церковну спільноту, мають дивні релігійні переконання, які знаходяться між двома крайнощами – фанатизмом і поверховістю. Не дивно, що монахи (означає «один») живуть у спільноті, тобто їдять, моляться разом.

Приклад Христа, Богородиці та святих.

Тим, що постійно шукають причини не ходити до храму хочеться лише пригадати, що Марія сьогоднішнім святом нам чітко показує приклад. Прийшла до храму, щоб навчитись і виховатись там. Її батьки знали, що кращої школи виховання не знайдуть. У свою чергу, Марія привела Ісуса у храм. І Євангеліє свідчить, що наш Учитель постійно відвідував синагогу і храм Єрусалиму. І він, у свою чергу, цінував життя в спільноті: 12 апостолів, яких постійно супроводжував кудись удвох.

Спасибі.

Сьогодні, у цей пам'ятний день, хочу подякувати всім, котрі живуть у церковній спільноті і творять цю прекрасну різнобарвність за задумом Бога. Спасибі тим, котрі показують іншим шлях до храму,  щоб і вони прикрасили нашу громаду талантами Божими і спільною молитвою. Так і є, чим нас більше, тим сильніша наша молитва. Бо де двоє чи троє зібрані в ім'я Ісуса, там і він серед них, і молитва їхня буде вислухана, і буде дано їм за проханням їхнім (Мт. 18.20). Амінь.

 

о. Віталій Тарасенко
"Сівач", листопад 2010 Ч. 11 (134) рік 12

Категорія: Загальноцерковні | Переглядів: 853 | Додав: vakula222 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Категорії розділу
Парафіяльні новини [70]
Загальноцерковні [82]
Статті [15]
Вітаємо [1]
Сумуємо... [1]
Оголошення [5]
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
-->
Архів записів
...
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET ut=horiz">
НОВОСТИ:
Copyright Петропавлівська парафія смт. Вакуленчук © 2024
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Каталог україномовних сайтів   bigmir)net TOP 100