 Припис брати участь у Службі Божі у
недільні та святкові дні є строгим, тобто його невиконання − тяжкий
гріх, щоб мати можливість надалі приступати до Святого Причастя,
необхідно піти до сповіді і цей гріх визнати.Неодноразово
згадуючи про обов'язок віруючих брати участь у Літургії в неділі та
приписані свята, Катехизм Католицької Церкви стверджує: «Вірні
зобов'язані брати участь в Євхаристії у дні приписаних свят, якщо вони
не звільнені від цього зобов'язання з серйозної причини (наприклад,
хвороба чи догляд за немовлям) або якщо їх священик не зняв з них
зобов'язання» (ККЦ 2181). Далі говориться: «Ті, хто свідомо не виконують
цього зобов'язання, чинять тяжкий гріх».У християнстві
шанування недільного дня і свят завжди вважалося однією з головних
потреб християнського життя. Недільна Літургія − це участь у житті
спільноти та свідоцтво віри у воскреслого Господа.Св. Ігнатій
Антіохійський, який жив у II столітті, писав: «Хто не з'являється на
(церковному зібранні), тим опанувала гординя, і він вже сам себе
засудив».Помісний Ельвірській собор, що пройшов у IV столітті,
приписав: «Хто проживає в місті й не приходить в Церкву протягом трьох
неділь, повинен бути відлучений на деякий час» (правило 21 Ельвірського
собору).Неділя − це день Господній, освячений
Ним Самим і присвячений Йому. Це має стати орієнтиром для життя
християнина.Наше прагнення провести більше часу з сім'єю,
присвятити його ближнім, жодним чином не може суперечити основному
змісту дня Господнього. Звичайно, бувають ситуації, коли наші близькі не
поділяють нашої віри і не беруть разом з нами участь в Євхаристії.
Кожен випадок суто індивідуальний, але любов Бога вартує певних жертв.
Навпаки, наша участь у недільній Літургії, наше причащання Христових
Тайн, перетворить не лише нас, а й наші відносини з найближчими людьми,
навіть якщо вони не повністю або зовсім не поділяють нашу віру.
Джерело Католицький оглядач
|
-->
