 Неодноразово нам, напевно, доводилося чути різні поділи людей: чесні і
нечесні, працьовиті та ліниві і т. і. Серед усіх цих поділів ми, мабуть,
зустрічали також слова «практикуючі» і «непрактикуючі християни».
Словосполучення «непрактикуючий християнин» – досить поширене в
релігійному середовищі. Спробуємо з’ясувати, що ж насправді криється за
цими двома словами.
Для того, щоб «вступити до лав християнства»,
потрібно прийняти святу Тайну Хрещення, саме через цю Тайну ми стаємо
членами містичного Тіла Христового, тобто Церкви. Однак, щоб
підтримувати цю гідність християнина, потрібно працювати над собою,
вести духовне життя, розвивати своє покликання християнина.
Для кращого розуміння сказаного вище, проведімо таку паралель: коли
народжується людина, вона є малою, безпомічною, вона не вміє нічого
свідомо робити, не має жодних навиків. З роками дитина росте,
удосконалюється фізично і розумово, здобуває певні знання, розвиває свої
здібності. Після цього вона стає повноцінною людиною, яка може принести
користь суспільству, може подбати про себе, про своїх ближніх.
Схожим на вищесказане є розвиток в духовному житті: через Хрещення
ми тільки народжуємось для Церкви, а пізніше через молитву, добрі діла,
постійну працю над собою, через участь в інших святих Тайнах починаємо зростати; зростає і міцніє наша віра, любов до Бога і ближніх.
Тепер повернімось до фрази «непрактикуючий християнин». Зазвичай
цими словами ми означуємо людей, які ходять до храму лише тоді, коли
освячують паску. Раз в році, під час Великого Посту ходять до сповіді («Всі йдуть, то і я піду»);
ввечері засинають біля телевізора, під час чергового серіалу, забувши
зовсім про потребу щоденної розмови з Богом – молитви. В неділю немає
бажання йти до храму на спільну молитву («..бо завтра знову на роботу») і т. д.
«Непрактикуючий християнин»
– людина, яка забула про своє справжнє покликання. Його можна порівняти
з чоловіком, який стверджує, що він – доктор математичних наук, але не
знає таблички множення або переконує, що він є лікарем відомої клініки,
але не вміє відзрізнити йоду від «зеленки».
Справжній християнин – це той, хто практикує духовне життя; властиво
його життя стало засобом для осягнення цілі – Царства Небесного, він
робить все, щоб бути з Богом та його любити. Кожний прожитий день у
житті християнина – це ще одна можливість подякувати Богові за його
доброту і за дар життя, а також зрости в любові до Господа.
Християнин – це той, хто навіть впавши у гріх, розкаюється в ньому,
перепрошує Бога, встає з болота гріха, очищується і йде далі, бо для
нього є важливим перебувати з Богом, його любити і йому служити.
Нехай кожен з нас у своєму житті пам’ятає про своє покликання
християнина. Не забуваймо про Бога, який не є десь далеко за хмарами, а
завжди поруч нас і хоче вийти назустріч тим, що його щирим серцем
шукають.
http://rozpovidi.org.ua/
|
-->
