Дорогі у Христі!

Сьогодні (11 листопада 2012 р.Б – прим.), у неділю молитви за дітей-сиріт, ми, християни, спільно підносимо свої благання до Господа за кращу долю для дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проблема сирітства в Україні стоїть досить гостро. Говорячи про сиріт, маємо на думці як тих дітей, в яких немає рідних чи близьких, так і тих, чиї батьки не можуть бути з ними і виховувати їх через певні кризові стани нашого суспільства, як-от алкоголізм, безробіття чи злочинність. На жаль, сьогодні багатьом дітям, які мають навіть добрих батьків, доводиться упродовж кількох чи більше років жити без опіки батьків, бо ті змушені покидати родини і їхати на заробітки далеко від дому, стаючи з часом залежними від явища заробітчанства. Разом із тим, багато дітей в Україні виховується в неповних сім’ях, переважно матерями, через брак відповідального батьківства, що часто настає після розлучення.

Найбільш плачевною є ситуація сиріт, які змушені виростати в дитячих виховних установах, часто переходячи з одного закладу в інший. У цих закладах вони не мають можливості відчути родинного тепла, любові батьків, почуття безпеки тощо. А по їх закінченні ці діти виходять у широкий світ, невідомий їх і незнаний, ба навіть вороже до них налаштований.

Важко уявити собі стан душі дитини, яку покинули рідні люди. Вона все своє дитинство живе в очікуванні того, що відчиняться двері і за нею прийде «мама» чи «тато». На жаль, зазвичай дитячі роки проходять і сиротина втрачає надію на прихід батьків, чи то рідних, чи тих, які готові замінити їй рідних людей і огорнути родинним теплом. Серце такої дитини наповнює біль: чому так сталося? чому мене покинули?

Хоч ми не можемо відповісти на дитячі запитання, чому так склалося їхнє життя, проте ми здатні змінити їхнє життя. Ми можемо стати тими, чийого приходу вони так чекають. Ми маємо всі можливості відповісти на Божий заклик – «захистити сироту» (Іс. 1, 17).

Уся історія нашого спасіння пронизана прикладами любові та турботи, що перегукується з Божими настановами дбати про сиріт. У Старому Завіті псалмопівець називає Бога «сиротам Батьком і суддею удовам» (Пс. 67). У 9-му Псалмі він звертається до Господа зі словами: «На Тебе покладається нещасний, сироті – Ти поміч». Так само і в Новому Завіті, у Посланні до Якова, читаємо, що «чисте і непорочне благочестя перед Богом і Отцем є те, щоб доглядати сиріт та вдів у їх скорботах» (Як. 1, 27). Врешті, сам Ісус Христос обіцяє нам: «Я ніколи не залишу вас сиротами» (Ів. 14, 18).

Сироти не є частиною іншого суспільства ніж те, до якого належимо ми. Адже всі ми, християни, творимо спільно таїнственне Тіло Христове – Церкву – люд Бога-Отця. Ми – спільнота «усиновлених» дітей Божих. Кожен із нас свій дар «усиновлення» прийняв у Хрещенні через «Духа Утішителя, Духа усиновлення» (Рим. 8, 15), що передає нам свій «дар усиновлення», про що говорить св. Василій Великий в анафорі Божественної Літургії. Хто, як не ми, християни, візьмемо на себе відповідальність за покращення життя дітей, обділених батьківською опікою?

За загальною статистикою, в Україні налічується коло 30 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування. І приблизно такою ж є кількість Церков і церковних громад в Україні. Все це є для нас дуже промовистим знаком, запрошенням Церкви до участі в Божому плані допомоги дітям-сиротам, адже місія Церкви, як і місія Христа, полягає в любові та служінні.

Потреби кожної дитини, як і можливості кожного з нас, є різними, і способів допомоги дітям є багато. Наше завдання – вибрати той, що найбільше нам підходить. Хтось може фінансово підтримати установи чи організації, що працюють з сиротами, хтось може присвятити свій вільний час сироті і поділитися з нею своїм вмінням – малювати, співати, танцювати, або просто з нею спілкуватися, стати для дитини наставником. Віримо, що знайдуться люди, які також зможуть відкрити для обділеної дитини не лише двері свого серця, а й двері свого дому, усиновивши її чи створивши прийомну сім’ю.

Усі вірні нашої Церкви покликані говорити про проблему сирітства, про потреби дітей та про різні способи, як їм можна допомогти, а також наважитися ступити на дорогу служіння дітям вже ближчим часом, не чекаючи дня Святого Миколая. Ми маємо зрозуміти, прийняти і допомагати тим сім’ям, які виховують сиріт, а також виховувати у своїх дітей готовність приймати ровесників, які не мали щастя жити в повній сім’ї, з любов’ю і турботою.

Однак головне завдання кожного з нас – продовжувати молитися за долю дітей-сиріт, за об’єднання родин і за дар відповідального батьківства. Віримо, що спільна молитва Церкви та щирі починання приведуть до великих перемін у житті дітей-сиріт і всього українського суспільства.

Комісія УГКЦ у справах родини

P.S. Прохання до душпастирів помістити це Звернення в парафіяльних бюлетенях, на веб-сторінках та в інших церковних засобах комунікації. Ви можете рівно ж прочитати його як вступ до спільної молитви за сиріт на закінчення Божественної Літургії в неділю, 11 листопада.

З вдячністю за молитву та в надії на співпрацю для добра дітей-сиріт українського народу

 о. д-р  Богдан Тимчишин, голова Комісії УГКЦ у справах родини

Прохання на сугубій ектенії 11.11.2012 р. Б. під час Богослужіння (молитви) за дітей-сиріт

 Ще молимося за зцілення сердечних ран дітей, що пережили досвід відкинення власними батьками, щоб Бог дарував їх мир і душевний спокій, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимося за родини, які з різних причин не мають можливості виховувати власних дітей або ж не приділяють їм належної уваги. Відкрий, Господи, їхні серця і допоможи їм віднайти в собі дар батьківства та Твоєю любов’ю об’єднай розділені сім’ї, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимось за усіх парафіян, благословенних даром батьківства, щоб вони, обдаровані Божою благодаттю, виконували свої обов’язки добрих батьків та виховували своїх дітей з турботою і любов’ю у християнській вірі, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Молитва за дітей-сиріт

Всемогутній і Милосердний Боже, Отче неба і землі! До Тебе заносимо сьогодні наші вдячні і благальні молитви. Дякуємо Тобі за дар життя кожної людини і кожної дитини.

Ласкаво просимо Тебе, Небесний Отче: поблагослови сиріт, покинутих, позбавлених даху над головою, голодних і стражденних. Зігрій їхні серця, збери їх під свої крила, щоб вони відчули Твоє піклування, сповнене любові й милосердя та втішилися радістю, що у Тобі мають найкращого і найдобрішого Отця. Зціли їхні серця від недуг та страждань фізичних і духовних. Вилий на них повноту Твоєї любові і Твого милосердя.

Даруй їм бути усиновленими родинами, які любитимуть їх і піклуватимуться про них, або повернутися до своїх батьків. Відкрий серця їхніх батьків до пізнання Твоєї правди і любові, до покаяння і навернення, щоб були здатними прийняти та виховати своїх дітей, оточивши їх любов’ю і теплом родинного життя.

Поблагослови, Небесний Отче, усіх людей і всі сім’ї, які опікуються сиротами. Наповни їх Твоєю любов’ю і благодаттю, щоб Твій мир і Твоє благословення панували в їхніх оселях і серцях.

А Ти, Пресвята Богородице, Мати і Заступнице українського краю, потіхо і прибіжище сиріт, покрий своїм небесним Покровом усіх дітей та будь для них ласкавою і люблячою Матір’ю. Амінь.