Провідною темою літургійних
піспеспівів Пасхи є перемога над смертю, яку здійснив Христос Господь –
Богочоловік. Здійснив Він її не у якомусь абстрактному просторі, але у історії
людства. Жінки мироносиці, а після них і апостоли стали першими свідками
Христового воскресіння: вони його бачили на власні очі, Він їв разом з ними,
вони Його могли діткнутись. Саме Воскресіння Христове стало тим кульмінаційним
моментом так у житті перших Христових учнів, як опісля їхніх послідовників.
З надією на Воскресіння і життя
вічне не одне покоління християн віддавало своє життя за Христа, з цією ж самою
надією багато з них змагалося нащодень, слідуючи за Спасителем, несучи свого
хреста. Якже влучними у цьому світлі є слова Апостола Павла, який звертаючи до
Коринтян каже: «Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна і
віра наша» (І Кор. 15,14).
Майже 2000 літ проминули від того
часу, коли Апостол промовив ці слова, однак вони залишаються дуже актуальними
аж до сих пір. Рівно ж і у теперішній час вони є для нас немовби тестом віри,
який показує наскільки Господь є центром і ціллю нашого життя.
Рік, у якому ми знову співаємо
величний гимн «Христос воскрес із мертвих» має свої особливості. Походять вони
передовсім з життєвих обставин, у яких знаходимося. З однієї сторони слова
цього гимну пригадують нам, що у цьому світі ми не є одні, але є Господь Бог,
який нас провадить. Його шляхи длянас
досить часто залишаються незрозумілими, але Його любов до нас, яку він показав
на хресті, спонукає нас довіритися Йому цілковито. З іншої сторони, не бракує у
нашому суспільстві і тих, яких починає охоплювати дух знеохочення, а навіть
зневіри.
Щось подібного переживав
старозавітній Йов, коли у часі проби припустився думки, що «чоловік, померши,
відійшов – смертна людина, упавши, більше не існує» (Йов 14,10). Однак,
перетривавши її, він знову зрадів перед Господом, кажучи, що тільки Він є тим,
котрий все може і нічого немає неможливого у Нього (Йов 42,2). Про цього ж Йова
сказано, що він «помер старим, у похилому віці. А записано, що він знову встане
з тими, кого Господь воскресить» (Йов 42,17).
У цей день Пасхи постать Йова
пригадую невипадково. У християнській літургійній літературі він отримав титул
«Праведного». Він є своєрідним прикладом для наслідування і нам. Йов перетривав
усі випробування, оскільки його останньою надією і ціллю життя було життя з
Богом. Сьогодні у день Пасхи хочу за св. Йоаном Золотоустим повторити і
заохотити кожного, щоб ніхто не сумнівався, що він є улюбленою Божою дитиною!
Нехай Христове Воскресіння відкине
всяких страх і непевність! Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і
тим, що в гробах, а також усім нам життя вічне дарував! Нехай ці слова
супроводжують нас нащодень! Нехай вони надихають, провадять і піднімають!